Меню

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВІТЧИЗНЯНИХ ДИТЯЧИХ ОЗДОРОВЧИХ ТАБОРАХ СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

ОЛЕКСІЄНКО Наталія Валеріївна

УДК 379.835 (477.52)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВІТЧИЗНЯНИХ ДИТЯЧИХ ОЗДОРОВЧИХ ТАБОРАХ СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Кіровоград - 2014

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Растригіна Алла Миколаївна,
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри вокально-хорових дисциплін та методики музичного виховання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент
Наказний Микола Олексійович,
Дніпродзержинський державний технічний університет, професор кафедри перекладу;

кандидат педагогічних наук, доцент
Гаміна Тетяна Сергіївна,
ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Інститут історії, міжнародних відносин і соціально-політичних наук, доцент кафедри соціальної роботи.

Захист відбудеться «29» травня 2014 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка (зала засідань, 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розісланий 28 квітня 2014 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.В.Окольнича

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

   Актуальність дослідження. Соціокультурні зміни, що відбуваються в Україні, зумовлюють модернізацію освіти і виховання відповідно до вимог європейського освітнього простору й супроводжуються принциповим оновленням процесу оздоровлення та відпочинку дітей. Однією з головних умов модернізації оздоровлення та відпочинку дітей у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах є підвищення якості освітньо-виховної роботи, яка має сприяти відновленню інтелектуальних і фізичних сил дитини, розвитку та вдосконаленню її творчих здібностей, а також допомогти входженню дитини в систему нових соціальних зв’язків.

   Освітньо-виховна робота з дітьми в умовах дитячих закладів оздоровлення та відпочинку в нашій країні визначена державною політикою у сфері оздоровлення й відпочинку дітей і ґрунтується на Законі України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», «Типовому положенні про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку», Розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми оздоровлення та відпочинку дітей на 2011–2015 роки» та інших нормативно-правових документах.

   З метою підвищення рівня освітньо-виховної роботи з дітьми в східному регіоні України в останні роки розробляються та впроваджуються такі документи, як обласна програма оздоровлення та відпочинку дітей на 2009–2013 роки «Луганське літо» (від 17.04.2009 р.), комплексна програма «Оздоровлення та відпочинку дітей Донецької області на 2013–2017 роки» (від 12.10.2012 р.), міська цільова Програма «Комплексна програма відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей, підлітків, молоді міста Луганська на 2011–2015 роки» (від 26.04.2011 р.). Результатами реалізації цих програмних документів є: створення в регіоні цілісної системи інформаційної, методичної, правової підтримки та супроводу діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку; використання в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку сучасних інноваційних науково обґрунтованих програм; підвищення ефективності виховної, спортивно-оздоровчої діяльності дитячих закладів оздоровлення; формування позитивно орієнтованих культурних потреб дітей та підлітків, їхнього прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, збереження власного здоров’я, дотримання здорового способу життя; усунення негативних явищ у дитячому та підлітковому середовищі; сприяння організації в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку змістовного дозвілля: проведення культурно-масових, фізкультурно-спортивних заходів тощо.

   У зв’язку з цим основними завданнями освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах на сучасному етапі є організація діяльності дітей з максимальним використанням природного та соціального потенціалу, задоволення інтересів і потреб дітей у психічному та фізичному оздоровленні, створення умов для самопізнання, самореалізації та самоствердження дитини.

 

   Вирішення зазначених завдань освітньо-виховної роботи з дітьми в умовах організації оздоровлення та відпочинку супроводжуються низкою суперечностей:
– між нагальною потребою подальшого вдосконалення освітньо-виховної роботи в національному виховному просторі та невизначеністю в нормативних документах конкретних перспективних шляхів її розвитку;
– між необхідністю розробки нових підходів до організації освітньо-виховної роботи як на державному, так і на регіональному рівні у відповідності до потреб сьогодення та наявністю в діяльності дитячих оздоровчих таборів традиційного змісту, який існує ще з радянських часів;
– між наявністю у вітчизняній педагогічній теорії і практиці інноваційного потенціалу, що формує сучасні моделі освітньо-виховної роботи з урахуванням потреб та вимог національних перетворень, та недостатнім рівнем реалізації пропонованого науково-методичного забезпечення в освітньо-виховній роботі дитячих оздоровчих таборів.

   Подолання зазначених протиріч зумовлює необхідність звернення до вітчизняного історико-педагогічного досвіду організації оздоровлення й відпочинку дітей та узагальнення сучасної теорії і практики організації освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах.
Вивчення стану наукової розробки означеної педагогічної проблеми показало, що дослідження організації оздоровлення та відпочинку дітей, здійснені в попередні роки, були спрямовані передусім на розгляд окремих напрямів удосконалення освітньо-виховної роботи: трудове виховання дітей у піонерському таборі (А. Гукасова, Є. Богданов); атеїстичне виховання в піонерському таборі (В. Пік); естетичне виховання в піонерському таборі (А. Васіна); роль піонерського табору в розвитку різноманітних інтересів та здібностей дітей (Л. Жданова); виховання суспільної активності в піонерському таборі (З. Петрухіна); екологічну освіту і виховання (Л. Дудорова); виховання колективізму у вітчизняній педагогіці другої половини ХІХ – початку ХХ століття (Ю. Дмітрієва).

   Крім того, науковці досліджували особливості підвищення виховного потенціалу дитячих оздоровчих таборів: підвищення ефективності виховного процесу в умовах піонерського табору (Т. Говорун); основні педагогічні проблеми організації літньої роботи з дітьми (К. Волоков); програмно-методичне забезпечення виховної роботи в дитячих оздоровчих центрах (І. Фришман, Л. Спіріна); проектування діяльності дитячого закладу оздоровлення та відпочинку (М. Наказний); методичні рекомендації щодо організації виховного процесу в дитячих оздоровчих закладах (О. Безродний, Т. Висоцька, Т. Голосова, Л. Касьянчук, С. Качуляк, Г. Коновалова, Т. Сінгаєвська, Н. Удовенко, Г. Федорюк, А. Явдошик).

   Разом з тим, аналіз наукових досліджень освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах засвідчує, що на сьогодні відсутнє цілісне історико-педагогічне дослідження, у якому було б розглянуто особливості становлення й розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних оздоровчих таборах у період з другої половини ХХ до початку ХХІ століття, не виокремлено характерні особливості організації оздоровлення та відпочинку дітей у східному регіоні України та перспективи розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах означеного регіону, не узагальнено теоретичний і практичний досвід освітньо-виховної роботи у вітчизняних оздоровчих таборах.

   Актуальність вивчення питань розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах, наявність суперечностей і відсутність цілісного педагогічного дослідження, яке відображало б розв’язання цієї проблеми, зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження «Становлення та розвиток освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)».

   Зв’язок роботи з науковими планами та темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів» (державний реєстраційний номер 0104U003704). Тема дослідження затверджена Вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 11 від 25.05.2009) та узгоджена Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 16.06.2009).

   Мета дослідження: на основі історико-педагогічного аналізу систематизувати та узагальнити особливості становлення і розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних таборах східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)

   Мета дослідження спричинила виконання таких завдань:
1. Ґрунтуючись на історіографічному аналізові науково-педагогічної літератури, з’ясувати стан вивченості теорії і практики діяльності оздоровчих таборів у контексті суспільних реалій в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.);
2. Виявити основні передумови та етапи становлення й розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних оздоровчих таборах східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.);
3. Схарактеризувати зміст і форми організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах у період з другої половини ХХ до початку ХХІ ст.;
4. Визначити шляхи вдосконалення освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах східного регіону України.

   Об’єктом дослідження є освітньо-виховна робота дитячих оздоровчих таборів.
   Предмет дослідження – теорія і практика розвитку освітньо-виховної роботи в оздоровчих таборах (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)

   Розв’язання поставлених завдань передбачає застосування комплексу методів дослідження: конкретно-пошукового та системного – для здійснення історіографічного аналізу розвитку організації оздоровлення та відпочинку дітей у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах; пошуково-бібліографічного та проблемно-цільового – при аналізі архівних матеріалів, періодичних видань, нормативних документів з метою визначення передумов становлення та розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах; методу періодизації, логічного та хронологічного аналізу – для визначення та обґрунтування етапів розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах (у період з другої половини ХХ – початку ХХІ століття); порівняльного методу – з метою дослідження змісту та форм освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах України; методу наукової реконструкції, який дає змогу визначити перспективи подальшого розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України; методів систематизації та узагальнення, що сприяють осмисленню результатів та формулюванню висновків.

   Джерельну базу дослідження склали: оригінальні видання вітчизняної історико-педагогічної літератури, монографії, дисертації, педагогічна періодика другої половини ХХ – початку ХХІ століття; праці вітчизняних педагогів з питань організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах (Я. Смоляров, Н. Кремлев О. Биковська, В. Горбинко, Ж. Петрочко, М. Наказний, С. Харченко, Л. Ваховський, О. Песоцька, А. Растригіна, та ін.).

   Державні документи, що регулюють нормативно-правове забезпечення організації оздоровлення та відпочинку дітей у досліджуваний період.
У ході дослідження вивчалися матеріали з’їздів, наукових конференцій, навчально-методична документація, збірники наукових праць.
Матеріали і фонди архівів та наукових бібліотек: Центрального Державного Історичного архіву України (ЦДІАУ); Державного архіву м. Києва; Державного архіву Луганської області; Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки НАПН України ім. В. Сухомлинського, Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки, Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І. Чижевського (включаючи відділи рідкісних видань).

   Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ – початок ХХІ ст. Нижня межа (друга половина ХХ ст.) пов’язана зі значним підвищенням ролі дитячих оздоровчих таборів у системі позашкільної освіти і виховання; спрямуванням зусиль профспілкових та комсомольських організацій і органів народної освіти на вдосконалення якості організації оздоровлення та відпочинку дітей; впровадженням вікової програми діяльності піонерської організації, яка мала значний вплив на вдосконалення змісту і форм роботи дитячих оздоровчих таборів; проведенням першої Всесоюзної конференції з питань літнього відпочинку піонерів та школярів (1957 р.).

   Верхня межа дослідження (початок ХХІ ст.) – це сучасний період, коли відбувається пошук нових шляхів розвитку освітньо-виховної роботи оздоровчих таборів.

   Територіальні межі дослідження охоплюють східний регіон України.

   Урахування специфічних рис, що відрізняють Донецьку та Луганську області від інших, а також наявність характерних тільки для цього регіону спільних рис визначають його особливості й зумовлюють такий географічно-регіональний розподіл території України, хоча й носять умовний характер (В. Курило). З метою розширення меж дослідження та охоплення більшої кількості дитячих оздоровчих таборів до східного регіону України ми віднесли також Харківську область, яка територіально суміжна з Луганською та Донецькою і має схожі соціально-економічні умови розвитку.

   Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах у період з другої половини ХХ до початку ХХІ століття; визначено основні передумови становлення та розвитку організації освітньо-виховної роботи з дітьми в умовах функціонування дитячих оздоровчих таборів східного регіону України; обґрунтовано етапи розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах з другої половини ХХ до початку ХХІ ст. (кінець 50-х – початок 80-х рр.; 80-ті – початок 90-х рр.; 90-ті рр.; 2000–2012 рр.); схарактеризовано зміст і форми освітньо-виховної роботи у вітчизняних оздоровчих таборах східного регіону України в зазначений період; окреслено характерні особливості організації оздоровлення та відпочинку дітей східного регіону України; визначено шляхи подальшого розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України; конкретизовано сутність понять «дитячий оздоровчий табір» та «освітньо-виховна робота в дитячих оздоровчих таборах» у педагогічній теорії та практиці; удосконалено зміст організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України; подальшого розвитку набуло дослідження історії становлення дитячих оздоровчих таборів східного регіону з другої половини ХХ до початку ХХІ ст. у контексті розвитку та модернізації освітньо-виховної роботи з дітьми в канікулярний період; у науковий обіг уведено маловідомі архівні документи, що містять не оприлюднені раніше факти організації оздоровлення та відпочинку дітей у східному регіоні України в 60–80 роках ХХ століття.

   Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що узагальнене та систематизоване дослідження, може слугувати базою для створення нових навчальних посібників та методичних розробок, пов’язаних з розгляданою темою, застосовуватися в теоретичній підготовці та практичній діяльності вихователів та вожатих дитячих оздоровчих таборів; при розробці спецкурсу з педагогічної практики для студентів вищих навчальних закладів різного рівня акредитації, які проходять практику в дитячих оздоровчих таборах; знайти застосування в змісті курсу педагогіки, зокрема щодо питань виховної роботи з дітьми, при проведенні спецсемінарів для педагогічних працівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, у подальших педагогічних дослідженнях з проблеми організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах.

   Вірогідність основних положень та висновків дослідження забезпечена залученням широкого спектру історико-педагогічних матеріалів, використанням архівних джерел; системним аналізом теоретичного матеріалу; застосуванням відповідних меті, завданням, об’єкту та предмету методів дослідження; науковим аналізом фактологічного матеріалу в історико-генетичному, порівняльно-історичному, логічному і проблемному аспектах та апробацією матеріалів дисертації на конференціях.

   Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження оприлюднювалися на науково-практичних конференціях та семінарах різного рівня: міжнародних – «Дошкільна, передшкільна та початкові ланки освіти: реалії та перспективи» (Одеса, 2011); «Современные тенденции в педагогическом образовании и науке Украины и Израиля: путь к интеграции» (Одеса, 2012); «Проблеми професійного становлення майбутнього фахівця в умовах сучасного освітнього простору» (Кіровоград, 2013); «Современные тенденции в педагогическом образовании и науке Украины и Израиля: путь к интеграции» (Одеса, 2013); всеукраїнських – «Освіта і здоров’я: екологія дитинства» (Євпаторія, 2011); «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: розвиток творчої особистості» (Кіровоград, 2013); на засіданнях кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

   Основні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка про впровадження № 139/03-а від 02.04.2013), Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка про впровадження № 07-10/2299 від 08.10.2013), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка про впровадження № 1151 від 7.10.2013), Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (довідка про впровадження № 779/05-10 від 14.10.2013).
Публікації. Основний зміст дисертації розкрито в 12-и одноосібних публікаціях автора, з яких 5 статей – у наукових фахових виданнях України, 1 стаття – у закордонному науковому виданні, 2 статті – у інших наукових виданнях, 3 статті та 1 тези – у матеріалах науково-практичних конференцій.

   Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Текст містить 8 таблиць (на 8-и сторінках) та 2 рисунки (на 2-х сторінках), 4 додатки (на 16-и сторінках). Повний обсяг дисертації – 218 сторінок (основна частина – 178 сторінок). Список використаних джерел складає 205 найменувань (із них 31 – архівні справи).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

   У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь розробленості обраної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, представлено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

   У першому розділі «Теоретичні основи становлення й розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних таборах східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)» на основі аналізу психолого-педагогічної літератури, періодичних видань, архівних джерел, нормативно-правової документації та дисертаційних досліджень з проблеми організації оздоровлення та відпочинку дітей в період з другої половини ХХ до початку ХХІ ст. досліджено історіографію становлення та розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах у зазначений період.

   Проведене дослідження показало, що, розглядаючи проблему організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах, більшість науковців у середині ХХ століття зосереджували увагу на окремих її напрямах, як-от: ідейно-політичне виховання (Є. Жижина, М. Злобіна, Г. Єгоров, В. Божик); трудове виховання (Є. Богданов, А. Гукасова, В. Теплинський, А. Маслюков); спортивно-масова роботи (І. Меркурис); атеїстичне виховання (В. Пік); естетичне виховання (А. Васіна). Одним із перших у цей період комплексно висвітлив проблеми оздоровлення, освіти та виховання дітей у піонерських таборах К. Волков, який розглянув специфіку та особливості літньої роботи з дітьми, її виховне значення; самоврядування в літній роботі як фактор виховання; принципи літнього освітнього процесу.

   У ході наукового аналізу нормативно-правової документації оздоровлення дітей та підлітків у 50–60-х роках минулого століття з’ясовано, що основоположним документом з питань організації освітньо-виховної роботи, структури та кадрового забезпечення піонерських таборів було «Положення про заміський піонерський табір».

   Установлено, що впродовж 60–70-х років в Україні відбувається процес створення та поширення профільних таборів, переважно для учнів старших класів. Організацію їхньої роботи та керівництво визначило «Положення про оздоровчі профільні табори учнів шкіл Міністерства освіти УРСР».

   Аналіз архівних документів та нормативної бази 70-х років ХХ століття показав, що державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей і підлітків спрямовувалася на підвищення якості літньої освітньо-виховної та оздоровчої роботи в піонерських таборах, удосконалення змісту і форм освітньо-виховної роботи, підвищення ролі таборів у системі виховання молодого покоління, розробку нормативних документів для різних типів таборів. Діяльність у цьому напрямі регламентувала Постанова ЦК КПРС «Про заходи з подальшого покращення організації відпочинку піонерів та школярів» (1974 р.).

   З’ясовано, що значну роль у підвищенні рівня освітньо-виховної роботи й кваліфікації піонерських вожатих та вихователів відгравала програма «Орієнтир», прийнята на ІІ пленумі ЦК ВЛКСМ (1967 р.) та постанова Бюро ЦК ВЛКСМ «Про добір та підготовку кадрів старших вожатих і вожатих загонів для роботи в заміських піонерських таборах» (1970 р.).

   Подальший історіографічний аналіз виявив, що організація освітньо-виховної роботи в піонерських таборах у 80-ті роки була спрямована на всебічний розвиток особистості дитини. Значну увагу було приділено організації відпочинку учнів старших класів, це підтверджує функціонування в зазначений період значної кількості таборів праці та відпочинку для старшокласників. Освітньо-виховна робота в таборах цього типу зосереджена на ідейно-політичному, моральному, естетичному, фізичному та військово-патріотичному вихованні. Важливе місце в роботі таборів посідає соціалістичне змагання та профорієнтаційна робота.

   Складні політичні та економічні процеси, які відбулися в суспільстві на початку 90-х років ХХ століття, супроводжувалися завершенням радянської епохи й проголошенням суверенітету України. Суспільно-політичні чинники докорінно змінили систему позашкільної роботи з дітьми загалом і організацію дитячого оздоровлення та відпочинку зокрема.

   У ході наукового пошуку виявлено негативні тенденції, які впливали на організацію оздоровлення й відпочинку дітей у 90-х роках ХХ століття, серед них: зниження рівня обслуговування дітей у системі оздоровлення та відпочинку, припинення діяльності та перепрофілювання дитячих оздоровчих таборів, загроза безпеки життю та здоров’ю дітей, зниження довіри батьків до дитячих оздоровчих таборів, відсутність чіткої відповідальності суб’єктів, які займались організацією відпочинку дітей, низький рівень ефективності освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів, недостатня підготовка педагогічних кадрів. З’ясовано, що вказані недоліки спричинені відсутністю законодавчої та нормативної бази функціонування дитячих оздоровчих таборів, неврегульованістю правових, господарчих та юридичних умов організації діяльності табору.

   У 1999 році Міністерство освіти України затвердило «Типове положення про дитячий оздоровчий заклад», яке визначило загальні положення функціонування дитячих оздоровчих закладів і започаткувало позитивні зміни в системі оздоровлення та відпочинку дітей.

   Розвиток процесу організації оздоровлення та відпочинку дітей на початку ХХІ століття супроводжувався розробкою нормативно-правового забезпечення організації відпочинку та оздоровлення дітей. Організацію оздоровлення та відпочинку дітей починає регламентувати Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», прийнятий 2008 року. Документ містить основні принципи та напрями державної політики й засади соціальної підтримки у сфері оздоровлення та відпочинку, визначає систему оздоровлення й відпочинку дітей, державні соціальні стандарти оздоровлення та відпочинку дітей, науково-методичне та інформаційне забезпечення дитячих закладів оздоровлення і відпочинку, порядок і умови надання дітям послуг з оздоровлення та відпочинку.

   Концепція діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, розроблена низкою дослідників, серед яких О. Биковська, В. Горбинко, Ж. Петрочко, О. Кондратюк, М. Наказний, пропонує шляхи вирішення проблем організації оздоровлення та відпочинку дітей з позицій системного підходу (єдності мети, завдань, змісту, форм та основних критеріїв функціонування закладів оздоровлення та відпочинку).

   Проблему організації оздоровлення та відпочинку дітей на сучасному етапі дослідники розглядають під кутом зору: програмно-методичного забезпечення реалізації виховного потенціалу дитячого оздоровчого табору (Н. Олійник, Г. Чернишова); соціалізації та соціального виховання дітей та підлітків в умовах дитячого оздоровчого табору (І. Стародубцева, А. Кузнєцов); підготовки педагогів до ефективної діяльності в системі літнього відпочинку (М. Дубінка, Н. Уйсімбаєва, Т. Гаміна); організації виховної роботи в умовах функціонування дитячого оздоровчого табору (Г. Шутка, С. Харченко).

   Застосування історіографічного підходу переконало, що, попри велику увагу дослідників до проблеми організації оздоровлення та відпочинку дітей, на сьогодні відсутнє комплексне наукове дослідження з проблеми становлення та розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України.

   Здійснений історико-теоретичний аналіз дає підстави стверджувати, що за час існування системи оздоровлення й відпочинку дітей та підлітків в Україні назви осередків оздоровлення та відпочинку, їх кількість та різновиди неодноразово змінювалися. Це спричинило потребу в ході дослідження уточнити й конкретизувати термін «дитячий оздоровчий табір» як загальну назву осередків оздоровлення і відпочинку дітей та підлітків, а також з’ясувати сутність поняття «освітньо-виховна робота в дитячих оздоровчих таборах» у педагогічній теорії та практиці.

   Узагальнивши різні підходи до визначення понять «піонерський табір», «дитячий оздоровчий табір», «дитячий заклад оздоровлення та відпочинку», ми дійшли до висновку, що «дитячий оздоровчий табір» – це позашкільний оздоровчо-виховний заклад, призначений для оздоровлення, активного відпочинку та розвитку дітей у канікулярний час, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення і технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб кожної дитини.

   Ґрунтовний аналіз педагогічної літератури з проблеми визначення сутності поняття «освітньо-виховна робота» дав змогу з’ясувати, що виховна і освітня робота в дитячому оздоровчому таборі мають двоєдину мету, яка полягає в активізації та соціалізації дитини, формуванні в неї адекватного ставлення до навколишнього світу, засвоєння дитиною знань, умінь та навичок для вирішення життєвих завдань. Освітня і виховна робота, доповнюючи одна одну, повинні бути розглянуті як єдине ціле – освітньо-виховна робота.

   У другому розділі – «Організаційно-педагогічні засади становлення та розвитку вітчизняних дитячих оздоровчих таборів (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)» визначено передумови становлення і розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах у період другої половини ХХ – початку ХХІ століття, а саме: зародження та становлення освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах у 20–50-х роках ХХ століття; удосконалення кадрового забезпечення дитячих оздоровчих таборів; розширення мережі закладів оздоровлення та відпочинку й збільшення кількості дітей і підлітків, які в них відпочивали.

   Аналіз архівних документів та історико-педагогічної літератури дав змогу встановити, що зародження і становлення освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах відбулося в 20-х роках ХХ століття й спричинене появою перших таборів-комун в Україні, організованих у 1923 році на території східного регіону. Подальший його розвиток пов’язаний з упровадженням нових підходів до організації освітньо-виховної роботи щодо питань збагачення змісту освітньо-виховної роботи, а також зі значною диференціацією напрямів і форм роботи з дітьми в період з 20-х до 50-х років минулого століття, упровадженням соціалістичних змагань, застосуванням вікового підходу до організації освітньо-виховної роботі з дітьми, започаткуванням роботи зі збереження життя та здоров’я дітей.

   У ході дослідження було виявлено, що вдосконалення кадрового забезпечення дитячих оздоровчих таборів у 20–50-х роках ХХ століття відбувається за рахунок збільшення чисельності педагогічних працівників, підвищення рівня їх підготовки та розширення функціональних обов’язків.

   Аналіз та синтез статистичних даних архівних документів, датованих 1925 – 1959 роками, дав змогу встановити, що процес розширення мережі закладів оздоровлення та відпочинку й збільшення чисельності дітей і підлітків, які відпочивали в таборах, відбувається за рахунок збільшення кількості таборів у період 1925 – 1955 років у 70 разів. Відповідно, у 73 рази збільшується й чисельність дітей, які відпочивали в цих таборах у зазначений період. Процес розвитку мережі дитячих оздоровчих таборів супроводжувався диференціацією типів таборів у залежності від запитів, інтересів та потреб дітей. Поряд з масовим типом оздоровчих піонерських таборів, які існували до 50-х років, виникають профільні табори й табори для учнів 8–9 класів.

   На основі аналізу педагогічних досліджень з питань періодизації розвитку організації оздоровлення та відпочинку дітей і підлітків та на підставі розгляду педагогічної, статистичної та наукової літератури, присвяченої питанням організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах, ми визначили чотири етапи розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах у період другої половини ХХ – початку ХХІ століття: перший етап (кінець 50-х – початок 80-х рр.) – визначальний; другий етап (80-ті – початок 90-х рр.) – особистісно-орієнтований; третій етап (90-ті рр.) – перехідний; четвертий етап (2000 – 2012 рр.) – інноваційний. Задля обґрунтування зазначених етапів визначено характерні особливості кожного з них з огляду на такі показники: змістовне наповнення організації освітньо-виховної роботи, кадрове забезпечення дитячих оздоровчих таборів, розвиток мережі закладів оздоровлення та відпочинку.

   На «визначальному» етапі (кінець 50-х – початок 80-х рр.) відбувається інтенсивний розвиток освітньо-виховної роботи шляхом впровадження державної програми «Ступені юного піонера», яка стала практичним керівництвом для оволодіння необхідними знаннями, уміннями та навичками дітей різних вікових категорій; проведення науково-практичних конференцій з питань організації літнього відпочинку, розробка нормативно-правових документів. До особливостей цього періоду належать установлення штатного розпису таборів, чітке окреслення вимог до підбору та підготовки педагогічних кадрів, розробка посадових обов’язків педагогічних працівників, що діють практично без змін до сьогодні. Інтенсивне розширення мережі піонерських таборів на цьому етапі відбувається завдяки збільшенню фінансування дитячого оздоровлення та відпочинку, широкій диференціації типів піонерських таборів, підвищенню ролі профспілкових організацій в організації оздоровлення та відпочинку дітей.

   Другий етап (80-ті – початок 90-х рр.) – «особистісно-орієнтований» – характеризується виникненням кризової ситуації, пов’язаної з діяльністю піонерського дитячого руху, який починає втрачати свій самодіяльний характер, внутрішні стимули розвитку, що призводить до перенесення акцентів освіти і виховання на особистість дитини та підвищення ролі гуманістичної педагогіки. На цьому етапі відбувається розробка й впровадження нових концептуальних ідей, нормативно-правового забезпечення підготовки студентів педагогічних інститутів до роботи в піонерських таборах, подальший розвиток мережі дитячих оздоровчих таборів, таборів праці та відпочинку.

   На третьому, «перехідному», етапі (90-ті рр.) відбувається дестабілізація організації освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів; обмежується використання інноваційних програм; ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні, яка спричинила не тільки зміну цінностей, а й поширення негативних виховних впливів на дітей та підлітків; знижується якість підготовки педагогічних кадрів для роботи в дитячих оздоровчих таборах; скорочується мережа заміських стаціонарних таборів у зв’язку з їх закриттям або перепрофілюванням; створюється значна кількість літніх таборів на базі загальноосвітніх навчальних закладів.

   Четвертий, «інноваційний», етап (2000 – 2012 рр.) характеризується пошуком нових рішень щодо організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України, пов’язаних з переходом до гуманістичних відносин у суспільстві; підвищенням ефективності освітньо-виховної роботи засобом педагогічної взаємодії, педагогічної підтримки дітей та підлітків в умовах дитячих оздоровчих таборів; підвищенням вимог до підготовки та добору педагогічних кадрів; збільшенням кількості дитячих оздоровчих таборів шляхом створення закладів оздоровлення та відпочинку дітей з денним перебуванням. У ході наукового пошуку виявлено, що в період з другої половини ХХ до початку ХХІ ст. відбуваються зміни в меті, завданнях та принципах роботи дитячих оздоровчих таборів, що істотно вплинуло на зміст освітньо-виховної роботи з дітьми.

   Дослідження змісту освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах вимагало зосередити увагу на основних його напрямах та формах реалізації в різні періоди діяльності дитячих оздоровчих таборів. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та нормативної документації 60-х років ХХ століття ми визначили основні змістовні напрями освітньо-виховної роботи цього періоду, а саме: ідейно-політичний, трудовий, фізкультурно-спортивний, екскурсійно-туристичний, естетичний, атеїстичний, гігієнічний, військово-патріотичний, інтернаціональний, культурно-масовий та профорієнтаційний.

   Визначаючи змістовні напрями освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах на сучасному етапі, ми покладалися на виділені М. Наказним основні напрями виховної діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, до яких належать: громадянсько-правовий, родинно-сімейний, національно-патріотичний, трудовий, художньо-естетичний, соціально-психологічний, екологічний, здоров’язбережувальний, економічний, розважальний, творчий, туристсько-краєзнавчий, превентивний, організаційний, а також напрям формування статевої свідомості.
Ми виокремили пізнавально-інтелектуальний напрям як самостійний різновид освітньо-виховної роботи, спрямований на задоволення внутрішньої допитливості кожної дитини, її природної індивідуальної потреби в отриманні знань та інформації, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей. Пізнавально-інтелектуальний напрям підвищує рівень знань дітей і підлітків, забезпечує безперервність освітнього процесу, виховує прагнення до самоосвіти, сприяє формуванню наукового світогляду, пізнавального інтересу, розвитку допитливості.

   Порівняльний аналіз змістовних напрямів освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах другої половини ХХ століття та сучасних напрямів освітньо-виховної роботи показав, що вони істотно відрізняються. Зміни полягають не тільки в розширенні спектру зазначених напрямів, а й у координації їх змісту, мети, завдань та способів реалізації. Упровадження нових змістовних напрямів, а саме: соціально-психологічного, економічного, екологічного, превентивного, формування статевої свідомості, творчого, родинно-сімейного та пізнавального, спричинені соціально-економічними та політичними перетвореннями, які відбулися в Україна за останні десятиліття.

   Установлено, що, окрім нових змістовних напрямів освітньо-виховної роботи, які виникли в діяльності дитячих оздоровчих таборів у зазначений період, істотної корекції змісту зазнали деякі напрями, успадковані з попередніх періодів.

   Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що в період з другої половини ХХ століття до сьогодні зміст освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах зазнавав поступових змін: виникали нові змістовні напрями, деякі з відомих раніше видозмінювалися, інші втрачали свою актуальність. Оновлення змісту освітньо-виховної роботи впливало на форми роботи з дітьми, які в зазначений період коригувалися відповідно до змістовних напрямів.

   У третьому розділі «Перспективи розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних оздоровчих таборах східного регіону України», визначено шляхи вдосконалення освітньо-виховної роботи в сучасному освітньо-виховному просторі, уточнено поняття «регіон», під яким маємо на увазі визначену територію, що характеризується існуванням низки взаємопов’язаних чинників, які безпосередньо впливають на життя людини, формування її світоглядних позицій, соціалізацію та культурний розвиток. До таких чинників належать: своєрідність природно-географічних умов; соціально-економічний розвиток; етнічні особливості; специфіка культурного середовища, яке ґрунтується на історичних та духовних традиціях даної місцевості.

   Ураховуючи природно-географічні умови, соціально-економічний розвиток, етнічні особливості, специфіку культурного середовища сходу України, ми визначили характерні особливості регіону, які істотно впливають на організацію оздоровлення та відпочинку дітей і підлітків. Серед них такі: послуги з оздоровлення та відпочинку на території регіону отримують 90,9 % від загального кількісного складу дітей, охоплених оздоровчими заходами; зростає потреба у відновленні та зміцненні здоров’я дітей в умовах функціонування дитячих закладів оздоровлення та відпочинку у зв’язку з надмірним антропогенним забрудненням довкілля; високий рівень індустріалізації та урбанізації спричиняє специфічні умови проживання людей, організації побуту, проведення дозвілля, комунікативних відносин; особливості культурних, історичних і духовних традицій східного регіону ґрунтуються на тривалих економічних, політичних і культурних зв’язках українського й російського народів; актуальним є підвищення інтелектуального та культурного рівня населення регіону.

   З огляду на характерні особливості східного регіону України визначено шляхи вдосконалення розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах.
1. Удосконалення організаційно-методичного забезпечення освітньо-виховної роботи з урахуванням регіональних особливостей, яке передбачає розробку та впровадження варіативно-програмного підходу, метою якого є допомога дитині в соціалізації, розвитку та самореалізації відповідно до соціального середовища, у якому вона перебуває. Разом з тим, програмно-варіативний підхід до організації оздоровлення та відпочинку дітей сприяє створенню умов для формування активної позиції дитини та збагачення її життєвого досвіду за допомогою надання їй свободи вибору засобів саморозвитку. Особливістю варіативно-програмного підходу є можливість здійснювати освітньо-виховну роботу з урахуванням соціальних, економічних і культурних особливостей східного регіону.
2. Спрямування змісту освітньо-виховної роботи на вирішення регіональних оздоровчих, освітніх та виховних завдань: формування в дітей дбайливого ставлення до власного здоров’я та здоров’я свого оточення; виховання патріотизму, зокрема: любові до рідної землі, поваги до власної родини, шанобливого ставлення до історичних та культурних традицій свого народу; підготовка до свідомого вибору професії з огляду на здібності дитини, її творчий потенціал, приклад праці батьків; підвищення рівня культурного розвитку дітей.
3. Урахування історичного досвіду організації освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів в організації оздоровлення та відпочинку дітей східного регіону України, а саме:
– розвиток здатності до командної роботи засобом створення дитячих команд як однієї з форм сучасної організації колективної діяльності в умовах дитячих оздоровчих таборів, що має здійснюватись шляхом поєднання традиційних та інноваційних форм освітньо-виховної роботи. Злагоджена робота в команді сприяє вихованню в дітей колективної співпраці, відповідальності, толерантності, здатності до саморозвитку.
– формування гуманної особистісної позиції дитини, яке має відбуватись шляхом залучення дітей до процесу пізнання гуманістичних цінностей, лояльності й терпимості до інших людей; оволодіння дитиною етичними знаннями, уміннями бачити загальне, що не лише об’єднує людство, а й характеризує кожну людину зокрема; засвоєння етичних правил спілкування й поведінки, застосування їх у повсякденному житті; пізнання особистістю себе як суб’єкта суспільних відносин, усвідомлення власних можливостей на основі гуманістичних цінностей національної і загальнолюдської культур; виявлення суті гуманістичного світогляду, усвідомлення своєї причетності до світу в усіх його проявах.
– виховання в дітей трудової активності за допомогою спрямування освітньо-виховної роботи на подолання недоліків родинного виховання з питань самообслуговуючої праці; підвищення рівня економічної грамотності, формування в дітей здатності сприймати й використовувати економічну інформацію; мотивувати дітей до виконання трудових справ за допомогою сприяння позитивно-емоційному ціннісному ставленню до праці як до форми буття і способу самореалізації людини; формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, особистісного соціального, професійного і життєвого самовизначення; формування досвіду суспільно корисної праці, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.
Реалізація зазначених шляхів покликана сприяти підвищенню ефективності освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України в процесі її подальшого розвитку.

Висновки

1. Аналіз історичного розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України в педагогічній теорії та практиці дав змогу з’ясувати, що в умовах модернізації змісту освітньо-виховного процесу проблема регіонального підходу до організації оздоровлення та відпочинку дітей набуває особливої актуальності. Її розв’язання пов’язане з пошуками нових шляхів удосконалення освітньо-виховної роботи з дітьми в умовах функціонування дитячих оздоровчих таборів.

   Історіографічний аналіз досліджуваної проблеми виявив, що в педагогічній науці і практиці приділено значну увагу вивченню теоретичних, методичних та технологічних аспектів організації оздоровчо-виховної роботи, соціалізації особистості в умовах дитячого оздоровчого табору, психолого-педагогічним особливостям тимчасового дитячого колективу, проблемі підготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми в умовах дитячих оздоровчих таборів. Вивчення архівних та нормативно-правових документів дало змогу стверджувати, що протягом усього досліджуваного періоду, починаючи з середини ХХ століття до сьогодні, державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей та підлітків була спрямована на підвищення якості літньої освітньо-виховної та оздоровчої роботи в дитячих оздоровчих таборах, на вдосконалення форм освітньо-виховної роботи, на підвищення ролі таборів в системі виховання молодого покоління з урахуванням інтересів і потреб дітей. Проте проблема становлення та розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України (другої половини ХХ – початку ХХІ ст.) досі не набула цілісного осмислення та наукового обґрунтування.

2. У ході дослідження проаналізовано та визначено основні передумови становлення і розвитку вітчизняних дитячих оздоровчих таборів східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.), до яких зараховуємо сукупність факторів, що безпосередньо впливали на процес становлення та розвитку освітньо-виховної роботи, а саме: зародження та становлення освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах у 20–50-х рр. ХХ століття (виникнення у 1925 році перших дитячих оздоровчих таборів на території східного регіону України та їх поширення, яке вимагало застосування нових підходів до організації освітньо-виховної роботи з дітьми відповідно до специфіки організації оздоровлення та відпочинку дітей в канікулярний період); удосконалення кадрового забезпечення дитячих оздоровчих таборів (розширення штату працівників піонерських таборів відповідно до збільшення кількості дітей з метою створення комфортних та безпечних умов організації оздоровлення та відпочинку, підвищення рівня професійної підготовки педагогічних працівників); розширення мережі закладів оздоровлення та відпочинку й збільшення кількості дітей і підлітків, які відпочивали в таборах.

   Відповідно до вимог історико-педагогічного аналізу ми визначили та обґрунтували етапи розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.), які розкривають динаміку розвитку зазначеного процесу з середини ХХ століття до сьогодні, відображають концептуальні підходи до організації оздоровлення та відпочинку дітей. Перший етап (кінець 50-х – початок 80-х рр.) – визначальний: характеризується інтенсивним розвитком теорії та методики організації освітньо-виховної роботи, посиленням ролі дитячих оздоровчих таборів, розробкою посадових обов’язків працівників табору. Другий етап (80-ті – початок 90-х рр.) – особистісно орієнтований: позначений зміщенням акцентів освіти і виховання на особистість дитини на засадах гуманістичної педагогіки, розробкою й впровадженням нових концептуальних ідей, подальшим розвитком мережі дитячих оздоровчих таборів. Третій етап (90-ті рр.) – перехідний: його специфіку становить дестабілізація організації освітньо-виховної роботи у зв’язку з кризовим становищем у державі, зниження якості підготовки педагогічних кадрів, зменшення кількості заміських дитячих оздоровчих закладів). Четвертий етап (2000 – 2012 рр.) – інноваційний: відбувається пошук інноваційних рішень організації освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів, зосереджується увага на соціалізації освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів, індивідуалізації, саморозвитку та самовдосконаленні особистості, істотно підвищується рівень професійної підготовки педагогічних кадрів, зростає відсотковий коефіцієнт оздоровлених дітей відповідно до загальної кількості дітей, які мешкають в Україні.

3. Охарактеризовано особливості змісту та форм освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах період з другої половини ХХ ст. до початку ХХІ ст. Окреслено змістовні напрями освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах, перелік яких у період з другої половини ХХ до початку ХХІ ст. істотно збільшено та урізноманітнено завдяки трансформації відомих та впровадженню нових напрямів відповідно до мети, завдань та принципів організації оздоровлення та відпочинку дітей. Окреслено форми освітньо-виховної роботи, кількість яких на сучасному етапі у зв’язку зі змінами потреб та інтересів дітей значно зросла, порівняно з серединою ХХ століття.

4. На основі аналізу характерних особливостей східного регіону України визначено шляхи подальшого удосконалення освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах східного регіону. Цими шляхами вважаємо: удосконалення організаційно-методичного забезпечення освітньо-виховної роботи з урахуванням регіональних особливостей; спрямування змісту освітньо-виховної роботи на вирішення регіональних оздоровчих, освітніх та виховних завдань (формування в дітей дбайливого ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточення; виховання в дітей патріотичних відчуттів; підготовка молодого покоління до свідомого вибору професії з огляду на здібності дитини, її творчий потенціал, приклад праці батьків; підвищення рівня культурного розвитку дітей); застосування історичного досвіду організації освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів в умовах організації оздоровлення та відпочинку дітей східного регіону України (розвиток здатності до роботи в команді; формування гуманної особистісної позиції; виховання трудової активності).

   Здійснений науковий пошук не претендує на вичерпний аналіз проблеми. Подальшого дослідження потребують проблеми підвищення професійної компетентності вожатих і вихователів дитячих оздоровчих таборів, дослідження особливостей організації освітньо-виховної роботи в таборах інших країн Європи та світу.

   Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях автора:

Статті у наукових фахових виданнях України:

1. Олексієнко Н.В. Етапи розвитку освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) / Н.В. Олексієнко // Наукові записки. – Випуск 121. – Серія: Педагогічні науки. Частина І. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. – С. 307-311.
2. Олексієнко Н.В. Інноваційні підходи організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах / Н.В.Олексієнко // Наукові записки. – Випуск 99. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. – С. 135-140.
3. Олексієнко Н.В. Кадрове забезпечення піонерських таборів у 20-50-х роках ХХ століття / Н.В. Олексієнко // Всеукраїнський науково-практичний освітньо-популярний журнал «Імідж сучасного педагога». Випуск 2 (121). – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. – С. 56-58.
4. Олексієнко Н.В. Становлення освітньо-виховної роботи з дітьми в період канікул в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ століття) / Н.В. Олексієнко // Наукові записки. – Випуск 101. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. – С. 229-237.
5. Олексієнко Н.В. Характеристика змістовних напрямів освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) / Н.В. Олексієнко // Наукові записки. – випуск 122. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2013. – С. 66-75.

Стаття у закордонному науковому виданні:

6. Alekseenko N.V. Characteristics of the organization of children's health improvement and rest in the eastern region of Ukraine // The Ethos of Academia: Standing the Test of Time / Ariel University in Ariel, Israel, in September, 2013. – P. 388-391.

Статті в інших наукових виданнях:

7. Олексієнко Н.В. Розвиток мережі дитячих оздоровчих таборів в східному регіоні України в 20-50-х роках ХХ століття / Н.В. Олексієнко // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (збірник наукових праць). Спецвипуск. – Одеса: ПНПУ ім. К.Д.Ушинського, 2012. – С. 3-7.
8. Олексієко Н.В. Завдання та умови ефективної організації освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах / Н.В.Олексієнко // Педагогическая жизнь Крыма / Кримський республіканський інститут післядипломної педагогічної освіти. – Сімферополь, 2011. – № 7–9. – С. 45-49.

Публікації в матеріалах науково-практичних конференцій:

9. Олексієнко Н.В. Програмно-методичне забезпечення освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів / Н.В. Олексієнко // Матеріали першого міжнародного педагогічного конгресу «Дошкільна, передшкільна та початкова ланки освіти: реалії та перспективи». – Одеса, 2011. – С. 124-125.
10. Алексеенко Н.В. История развития сети детских оздоровительных лагерей в восточном регионе Украины в первой половине ХХ столетия: материалы III открытого Международного форума [«Современные тенденции в педагогическом образовании и науке Украины и Израиля: путь к интеграции»]. / Н.В. Алексеенко. – Ариэль, государство Израиль, 2012. – С. 8-9.
11. Олексієнко Н.В. Історико-генезисний аналіз визначення поняття «дитячий оздоровчий табір» в педагогічній теорії та практиці. / Н.В. Олексієнко // Современные тенденции в педагогической науке Украины и Израиля: путь к интеграции. Зборник научных трудов ученых Израиля и Украины. – № 4. – Ариэль, 2013. – С. 257-261.
12. Олексієнко Н.В. Розвиток творчої особистості в умовах дитячого оздоровчого табору / Н.В. Олексієнко // Наукові записки. – Випуск 123. – Серія: Педагогічні науки. Т. ІІ. – Кіровоград: «Імпекс-ЛТД», 2013. – С. 257-260.

АНОТАЦІЇ

Олексієнко Н. В. Становлення та розвиток освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. – Кіровоград, 2014.
У дисертації здійснено історіографічний аналіз становлення і розвитку освітньо-виховної роботи у вітчизняних дитячих оздоровчих таборах східного регіону України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття). Уточнено та конкретизовано сутність понять «оздоровчий табір», «освітньо-виховна робота в оздоровчих таборах» у педагогічній теорії.
Визначені передумови та етапи становлення і розвитку освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів східного регіону України в період з другої половини ХХ до початку ХХІ століття. Проаналізовано зміст та форми освітньо-виховної роботи дитячих оздоровчих таборів в даний період.
Визначено регіональні особливості організації оздоровлення та відпочинку дітей. Окреслено сучасні підходи до удосконалення освітньо-виховної роботи в дитячих оздоровчих таборах східного регіону України.
Ключові слова: історико-педагогічний підхід, процес становлення та розвитку освітньо-виховної роботи, дитячі оздоровчі табори, організація оздоровлення та відпочинку дітей.

Алексеенко Н. В. Становление и развитие образовательно-воспитательной работы в отечественных детских оздоровительных лагерях восточного региона Украины (вторая половина ХХ – начало ХХІ столетия). – На правах рукописи.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. – Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко. – Кировоград, 2014.
В диссертации осуществлен историографический анализ становления и развития образовательно-воспитательной работы в отечественных детских оздоровительных лагерях восточного региона Украины (вторая половина ХХ – начало ХХІ столетия). Уточнены и конкретизированы понятия «оздоровительный лагерь», «образовательно-воспитательная работа в оздоровительных лагерях» в педагогической теории.
Определены предпосылки становления и развития образовательно-воспитательной работы с детьми в каникулярный период с 20-х до 50-х годов ХХ столетия, что обусловлено созданием детских оздоровительных лагерей в 1923 году на территории восточного региона Украины.
На основе анализа первоисточников, рассматривавших проблему организации оздоровления и отдыха детей второй половины ХХ – начала ХХI столетия, выделено 4 этапа развития образовательно-воспитательной работы детских оздоровительных лагерей восточного региона Украины.
В работе рассмотрено и охарактеризовано содержание образовательно-воспитательной работы, а также формы работы с детьми в условиях детского оздоровительного лагеря в период со второй половины ХХ до начала ХХI столетия.
Учитывая природно-географические, социально-экономические, этнические, культурно-исторические особенности, присущие восточному региону Украины, определены пути усовершенствования образовательно-воспитательной работы в детских оздоровительных лагерях данного региона: усовершенствование организационно-методического обеспечения образовательно-воспитательной работы с учетом региональных особенностей; направление содержания образовательно-воспитательной работы на решение региональных оздоровительных и воспитательных задач; использование исторического опыта организации образовательно-воспитательной работы в условиях детских оздоровительных лагерей при организации оздоровления и отдыха детей восточного региона Украины.
Ключевые слова: историко-педагогический поход, процес становлення и развития образовательно-воспитательной работы с детьми, детские оздоровительные лагеря, организация оздоровления и отдыха детей.

Alekseenko N. V. “Formation and Development of Educational Work in Children's Health-improving Camps of Eastern Region in Ukraine (late XX-early XXI centuries).” - As manuscripts
Ph.D. thesis in Educational Science on a speciality 13.00.01-general pedagogy and history of pedagogy.-Kirovohrad State Pedagogical University named in honour of V.Vinnichenko. – Kirovohrad, 2014.
Historical analysis of formation and development of educational work in children's health-improving camps of eastern region of Ukraine (late XX-early XXI centuries) have been carried out in the thesis. The notions "health-improving camp", "educational work in health-improving camps" in the pedagogical theory have been specified and concretized.
The preconditions and stages of formation and development of educational work in children's health-improving camps of eastern region in Ukraine (late XX-early XXI centuries) have been defined. The content and forms of educational work in children's health-improving camps, which are being used at the moment, have been analyses.
Regional distinctions in organization of children's health improvement and rest have been defined. Modern methods of advanced educational work in children's health-improving camps of eastern region in Ukraine have been outlined.
Key words: historical and pedagogical approach, process of formation and development of educational work with children, children's health-improving camp, organization of children's health improvement and rest.